Свого часу Зігмунд Фрейд сказав: «Людина ніколи ні від чого не відмовляється, вона просто одне задоволення змінює на інше». Кожного дня я запитую себе: «Де я можу бути корисною? Кому і чим я можу допомогти у такий сутужний для країни час?». Час невблаганно плине, тому кожну хвилину свого студентського життя наповнюємо цікавими практичними справами й охоче волонтеримо. Простір відчуває наші наміри та пропонує способи реалізації волонтерської місії, було б бажання.
У цій колонці магістрантка кафедри психології факультету історичної та соціально-психологічної освіти Олена Вакуленко розповідає про досвід волонтерства магістрів-психологів.
Навчання у магістратурі інтенсивне й насичене, водночас цікаве і захопливе. Заняття в умовах знеструмлення, мобільних й інтернетних збоїв – ще той квест, який підживлює пізнавальний інтерес, власну адаптивність, гнучкість та мобільність. До того ж засвоєну теорію завжди хочеться перевірити на практиці.
Зазвичай студенти з нетерпінням чекають практики – ефект новизни завжди приваблює. Діагностико-корекційна практика, яка очікувала на нас, додала зайвих клопотів з вибором бази її проходження. Якось ще восени від одногрупниці Світлани Сєдих надійшла ідея – «військкомат», що видалося мені недосяжним, з огляду на воєнні дії в країні. Водночас я розуміла, що психологи їм точно потрібні, хоча специфіка роботи невідома і дещо насторожувала.
І от, наприкінці минулого року кандидату психологічних наук, доценту Леоніду Ніколаєву надійшов запит про допомогу від Центру комплектування та соціальної підтримки, що є структурним органом військового управління (ексвійськкомат) в Дарницькому районі м. Київ. Обговоривши пропозицію з куратором Світланою Герасіною, ми охоче підхопили цю ідею.
Ми оперативно згуртувалися і невдовзі вже в 5-х прибули в Центр. Складно було осягнути те шалене навантаження психолога Центру і як вона з ним справлялася – от тут емпатія спрацювала не на жарт. Роботи й справді було дуже багато, в яку ми дружненько включилися: Світлана Сєдих, Світлана Дідківська, Світлана Іванцова, Антоніна Кураєва та я – Олена Вакуленко.
Працювали плідно, не покладаючи рук, і наші зусилля були достатньо результативними. Ми дуже вдячні підполковнику В. Г. Новосядлому, який помітив нашу сумлінність і гуманну мотивацію – бажання допомогти. Невдовзі нас порадували можливістю пройти у такий спосіб практику: раціонально, пізнавально і доцільно, особливо нам – магістрам, як потенційним психологам. Фахова співпраця з психологом Центру Вікторією Харченко теж стала цінним досвідом і новою дружбою.
Специфіка роботи полягала у проведені й обчисленні діагностичних методик з юнаками – учнями коледжів, ліцеїв, шкіл столиці, яких ставили на військовий облік. Ми ознайомилися з діагностичним інструментом для юнацької молоді, який був достатньо складним, але цікавим. Ми проводили інструктаж тестування, перевіряли результати й вклеювали їх в особові справи військовозобов’язаних громадян, потік яких не припинявся.
Таким чином, ми достатньо швидко зорієнтувалися, напрацювали алгоритм дій і робота закипіла. Без зайвої скромності скажу, що працівники Центру дивувалися нашій активності й ініціативі. Не повірите, але до вечора ми використали два великих стіки клею і виписали дві авторучки.
Наша співпраця з Центром увінчалася успіхом – нам вдалося підписати Угоди про базу проходження практики. Дуже добре, що ми знайшли спільну мову і нам вдалося попрактикуватися у психологічній і соціальній роботі з молоддю – потенційними призовниками. Апробувати себе в образі психолога, поспілкуватися як з працівниками Центру, так і з військовозобов’язаними.
Нам приємно, що керівництво Центру погодилося нас прийняти як практикантів, адже наші дії цілком відповідають поставленим задачам практики. Зробивши добру справу, ми із задоволенням попрактикувалися. Ми горді від того, що змогли допомогти, побути волонтерами у державній установі стратегічно важливого значення в умовах війни.
Кафедра психології теж рада, що у результаті такої взаємодії поглиблено розуміння здобувачів щодо специфіки діяльності психолога у подібних Центрах. Таким чином, ними усвідомлено роль і значення психолога у здійсненні психосоціального супроводу військовозобов’язаних громадян вільної й незалежної України.
Пресцентр кафедри психології