У світі, де навіть дошкільнята живуть у ритмі поспіху, шуму й інформаційного перевантаження, дитяча психіка потребує простих і природних точок опори. Іноді такою опорою стає не розмова і не гра, а… жменька землі, насінина й маленький горщик на підвіконні.
Контакт із природою – один із найдавніших і найефективніших способів зниження напруги. Для дітей дошкільного віку він працює особливо м’яко та глибоко. «Для дитини ґрунт, рослина, вода – це не абстракція, а жива взаємодія. Через дотик до землі дитина заспокоюється, «повертається в тіло» і знижує внутрішню тривогу», – йдеться у колонці психологині та завідувачки навчальної лабораторії «Центр освіти і піклування про дітей дошкільного віку» Світлани Коломієць, думками якої ми ділитимемося щовівторка протягом лютого.
Чому природа заспокоює дитину?
Гарденотерапія – це не про вирощування «правильних» рослин і не про результат. Це процес, у якому дитина:
- торкається ґрунту;
- відчуває текстури, запахи, вологу;
- спостерігає повільні, передбачувані зміни.
Саме ця повільність і циклічність є противагою тривожному внутрішньому темпу, з яким часто живуть сучасні діти. Коли дитина пересипає землю, саджає насіння або просто розглядає паросток, її нервова система отримує сигнал безпеки: тут і зараз нічого загрозливого не відбувається.
Посадити насіння – означає дати надію
Для дошкільника рослина – це не просто об’єкт догляду. Це маленький живий світ, за який він відповідає.
«Доглядаючи за рослиною, дитина вчиться дбати про себе – навіть якщо ми не говоримо про це прямо», – пояснює Світлана Коломієць, – «Полив, очікування, радість від перших листочків формують відчуття стабільності й внутрішньої цінності».
Особливо важливо це для дітей із підвищеною тривожністю, емоційною нестабільністю або труднощами концентрації. У гарденотерапії немає оцінок і поспіху – тут кожен крок має сенс.
Фахівці GardenHub радять обирати рослини, які:
- швидко проростають;
- не потребують складного догляду;
- приємні на дотик і безпечні для дитини.
Найкращі варіанти для спільного вирощування:
- зелена цибуля;
- крес-салат;
- базилік;
- квасоля;
- овес або пшениця для «зеленого килимка».
Процес висадки активізує дрібну моторику, а щоденний догляд – увагу та послідовність. Дитина вчиться чекати, спостерігати й помічати зміни – навички, які напряму пов’язані з емоційною регуляцією.
Не про результат, а про відчуття
У гарденотерапії важливо не виправляти й не прискорювати. Якщо рослина не зійшла – це теж досвід. Якщо земля розсипалась – це частина процесу.
«Коли ми дозволяємо дитині просто бути з природою, без очікувань і вимог, ми даємо їй досвід безпечного контакту зі світом», – підкреслює психологиня, – «Саме з цього досвіду народжується внутрішній спокій».
Доглядаючи за рослиною, дитина вчиться дбати про себе. Через землю, воду й зелень вона знаходить опору, якої так часто бракує в словах. Іноді найкращий «антистрес» для малечі – це сад у долонці.
Пресцентр кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти


