Дитині не завжди вистачає слів, щоб пояснити, що з нею відбувається. Але в неї завжди є колір, лінія, рух. Саме тому арттерапія стає для дитини безпечним простором, де можна бути справжньою – без пояснень, оцінок і вимог.
«Коли малюк малює «каляки-маляки», він не «псує папір». Він виводить назовні напруження, яке ще не має назви. Через фарби й олівці психіка шукає форму для того, що складно висловити словами», – йдеться у черговій колонці психологині та завідувачки навчальної лабораторії «Центр освіти і піклування про дітей дошкільного віку» Світлани Коломієць, думками якої ми ділимося щовівторка протягом лютого.
Малювання для дитини – це спосіб стабілізувати себе. Коли ми дозволяємо дитині малювати без правил і оцінювання, ми фактично даємо їй простір, у якому емоції можуть безпечно вийти назовні.
Чому важливо дозволяти малювати без правил?
У арттерапії цінний не результат, а процес. Колір, який дитина обирає, темп руху руки, сила натиску – усе це мова її внутрішнього стану тут і тепер.
Темні кольори не означають «щось погане», а яскраві – не завжди про радість. Це лише спосіб проживання емоційного досвіду. Коли дорослий не виправляє і не спрямовує, дитина відчуває безпеку – а саме з цього починається внутрішня стійкість.
Як колір впливає на дитячий настрій?
Колір допомагає дитині регулювати власний стан. Теплі відтінки можуть активізувати, холодні – заспокоювати, м’які пастельні –створювати відчуття захищеності. Але головне правило арттерапії просте: дитина сама інтуїтивно обирає те, що їй потрібно саме зараз.
Малювання знижує рівень тривожності, допомагає повернути відчуття контролю та створити внутрішній простір опори.
Проста практика: «Малюємо свій безпечний куточок»
Запропонуйте дитині:
- Обрати будь-які матеріали – фарби, олівці, фломастери.
- Намалювати місце, де їй спокійно й добре.
- Додати туди все, що асоціюється з безпекою: людей, тварин, кольори, предмети.
Не аналізуйте й не розпитуйте. Достатньо сказати: «Я бачу, тут тобі добре».
Творчість – це безпечний вихід для емоцій, які не мають назви. Іноді один аркуш паперу та кілька кольорів можуть стати тією опорою, з якої починається внутрішня стійкість дитини.
Пресцентр кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти