У минулі вихідні, 2-3 листопада 2019 року, члени кафедри політології соціоісторичого факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний факультет імені Григорія Сковороди» – кандидат політичних наук, доцент Віталій Коцур, кандидат історичних наук, старший викладач Леся Коцур та кандидат історичних наук, викладач Олександр Лада взяли участь у п’ятому Міжнародному освітньому форумі-практикумі, що проходив на базі Ukrainian Global School у місті Києві. Організаторами дійства виступили МГО «Soroptimist Kiev» в особі Олени Дворицької та ГО «Вулик ідей. Клуб розумних дітей» в особі Олени Дубас-Чорнюк.
У форумі-практикумі взяли участь освітяни з понад 30-ти міст України та потужні делегації з Німеччини та Ізраїлю. Упродовж двох днів до уваги учасників було запропоновано 8 освітньо-дискусійних паралелей, які розкривали 37 актуальних тем в сучасній освіті.
Відтак, нашу увагу привернули виступи кількох спікерів, зокрема Георга Айена (Німеччина) – «Школа закінчилась. А що далі? Як нам допомогти зорієнтуватись молоді», який, розкриваючи тему свого виступу, влучно зауважив, що вибір майбутньої професії є дуже важливим у житті кожної людини. Тому, порівнюючи особливості профорієнтаційної роботи в Україні та Німеччині, він дійшов висновку, що у процесі формування профорієнтаційного світогляду дитини особливу увагу потрібно звертати на такі якості: Що дитина любить? Що вона вміє? Який у неї психотип?
При цьому, не слід забувати про світ праці (трудовий ринок) з його вимогами, а саме: специфіку ринку, вимір, привабливість, реалістичність, планування часу. Серед методик і чинників, які позитивно впливають на майбутній вибір учнями професії Георг Айен називає такі: відвідування учнями реальних робочих місць, які їх цікавлять (наприклад: заводи, медичні заклади, військові об’єкти, суди тощо) і проходження там міні-практик; проходження соціальних практик; представлення професій батьками учнів, які розповідають дітям про свою роботу; гра «кафе з батьками»; проведення майстеркласів: «Самостійно жити»; здійснювати поїздки до центру зайнятості; проходження профорієнтаційних тестів тощо. Серед усього цього, головним є те, щоб дитина була готовою до вибору професії, розуміла усі її переваги й недоліки.
Не менш актуальним виявився досвід вивчення джиталізації в школах Німеччини німкенею Оленою Роджерс – «Дигіталізація в школах Німеччини». Перш за все, він пов’язаний з розвитком критичного мислення в учнів й навичками належним чином опрацьовувати інформацію. Значна увага в Німеччині приділяється перевагам й недолікам діджиталізації, нормативно-правовому, технологічному й фінансовому супроводу цього процесу. Враховуючи нейрологічні особливості дітей, актуальності набуває навчання за віковим принципом.
У свою чергу, під час розгляду кейсу українки Єлизавети Якнюнас «Метод сенсорії: зрозуміти поведінку дитини, допомогти їй знайти рівновагу» головну увагу було приділено таким поняттям: Сенсорна інтеграція («висока», «зріла»); Процес сенсорної інтеграції (природній, безперервний, динамічний, утробний); Органи чуттів / сенсори (очі, вуха, ніс, язик); Базові сенсорні системи (вестибулярна, пропріоцептивна, тактильна); Збої сенсорної інтеграції (поведінкові): підвищена й знижена сенсорна чутливість тощо.
До того ж, доповідачка ознайомила присутніх з обладнанням для сенсорної інтеграції, зокрема виробами для ресурсних кімнат й інклюзивних класів, яке використовують у своїй роботі педагоги, психологи, корекційні фахівці, батьки, а наостанок виступу запропонувала для вивчення фахову літературу з сенсорії: роботи Джина Айреса «Ребенок и сенсорная интеграция» та Улли Кіслінг «Сенсорная интеграция в диалоге. Понять ребенка, распознать проблему, помочь обрести равновесие».
Змістовним видався нам й виступ Анни Жаркової з Ізраїлю, яка представляла доповідь на тему «Емоційний інтелект у класах майбутнього» й зробила головний акцент свого виступу на футурологічному дослідженні Ю. Н. Харарі «21 урок для ХХІ століття». Зокрема, вона наголошує на тому, «щоб вижити і процвітати у світі майбутнього, людству потрібна висока ментальна гнучкість і величезні резерви емоційної рівноваги».
Крім того, ми відзначили доповіді Джаміли Трессель (Німеччина) – «Освіта на майбутнє. Як навчатися у ХХІ столітті»; Єлизавети Якнюнас (Україна) – «Метод сенсорії: зрозуміти поведінку дитини, допомогти їй знайти рівновагу»; Анастасії Головко (Україна) – «Цифрова трансформація з інструментами Майкрософт»; Володимира Григоровича, Івана Меркулова (Україна) – «Англійська з носіями для дітей».
Загалом, всі доповіді форуму були актуальними й пізнавальними. Водночас, помітно, що взаємообміни досвідом із закордонними колегами розвивають й спонукають українських освітян досягати кращих результатів у своїй роботі.
Леся Коцур
ФОТОГАЛЕРЕЯ
