22 травня у церковних календарях відзначається як день перенесення мощей Святого Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. Уперше це свято встановлене папою Урбаном ІІ, що жив у ХІ столітті. Отже, це є свято Західної Церкви, яке не визнавалося греками. До українського церковного календаря воно було введене митрополитом Єфремом наприкінці ХІ століття. Між іншим, цей факт може свідчити про те, що ми мали у той час дружні стосунки з Римом.
Святий Миколай зараховується до лику святих як такий, що опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
У народі Микола Чудотворець – популярний святий. Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу й з цієї нагоди на площі, посеред села, священики служили молебні та кропили коней свяченою водою. Із цього дня в Україні починали стригти овець і сіяти гречку, а звідси й приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!».
1789 року було засновано місто Миколаїв (Місто-герой України), назване на честь Святого Миколая – покровителя моряків. Перший збудований тут фрегат називається не інакше як «Святий Микола». У 1821 році в місті було відкрито обсерваторію, одну із найстаріших обсерваторій східної Європи. Вчені, що працювали тут, зробили навіть власне відкриття: малу планету Сонячної системи під номером 8141 відкрили саме вони! Над назвою, звичайно ж, довго думати не довелося. Тепер десь у космосі навколо Сонця обертається іще один Миколаїв.
Святий Миколай вважається найбільш наближеним до Бога і є посередником між Всевишнім і людиною. Його ікони є чи не у кожній українській оселі, а Молитви, звернені до нього, вважаються дуже сильними. Тож віримо, що молитви українського народу за наших воїнів до Святого Миколая і надалі будуть оберегом та надійним захистом.
Пресцентр кафедри філософії і соціальної антропології ім. І.П. Стогній