Протягом століть історична освіта була показником високих інтелектуальних здібностей, давала можливість добре заробляти та самореалізуватися. Донині не змінилося нічого, окрім того, що історія стала більш цікавою, особливо в умовах сьогодення, коли росія тільки те й робить, що привласнює собі наш історичний спадок. Саме історія, як наука, дозволяє нам розібратися у цих непростих, з точки зору пересічного громадянина, історичних процесах. Нині історія – це не просто банальне зубріння дат та подій. Це наука, що дозволяє поринути у романтичний світ минулого, зрозуміти багато того, що відбувається сьогодні.
А чи знали ви, що історична освіта, окрім викладацької діяльності, може передбачати вивчення історії як науки без поєднання з педагогікою? Пропонуємо вам більш детально розібратися, що вивчають студенти цього напряму і які перспективи очікують на випускників-істориків.
Що вивчають історики? Майбутні історики мають справу з усією історією людства, від появи людини до сьогодення, і з усіма її сторонами – економікою, політикою, культурою. Майбутній історик отримує можливість дізнатися одночасно про єгипетські піраміди та про перспективи виборів американського президента, про замки Луари та про тенденції економічного розвитку сучасного світу. При цьому мова йде не тільки про знання, які студенти отримують в рамках звичайних історичних дисциплін. Під час здобуття фаху історика студент отримує вміння логічно, швидко та широко мислити.
Ким працюють історики? Отримавши різнобічну та глибоку гуманітарну освіту, випускники історичного напряму працюють у різних сферах, здебільшого гуманітарних. Звісно, хтось обирає роботу вченими, викладачами або вчителями, інші працюють у політичних фондах, музеях, архівах, аналітичних центрах, у сфері бізнесу. Також історики отримують непогану базу знань, аби працювати в журналістиці. Ще один напрям, де може стати в нагоді історія, – сфера менеджменту та органи державного управління. Випускники історичних факультетів можуть зробити кар’єру на посаді спічрайтерів та аналітиків. Саме історична освіта дає можливість складання оглядів, аналіз явищ у динаміці. Досить велика кількість істориків працюють особистими радниками або іміджмейкерами видатних політиків та громадських діячів.
Історики працюють там, де потрібні аналітичні здібності: за роки навчання формується звичка постійного порівняння та аналізу; виробляється автоматичний навик виявляти казуальні зв’язки – що до чого може призвести. Важлива властивість істориків – вміння аргументувати свою точку зору: формулювати ідеї, відстоювати їх у полеміці. Ще один навик, який затребуваний у роботодавців, – здатність логічно говорити і структурувати письмову мову.
Міцний фундамент отриманої історичної освіти дозволяє будувати практично будь-яку кар’єру. Мабуть, кращим свідченням перспективності професії є самі випускники історичного напряму, які досягли неабияких успіхів. Серед них: Х’ю Лорі, Катерина Осадча, Патрік Зюскінд, Дональд Туск, Олександр Реєнт, Олександр Лисенко, Віктор Коцур та багато інших.
Тут також варто згадати про випускників-істориків Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Зокрема, це: Лукашевич О. М. – директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Пікуль І. А. – директор СШ №148 імені Івана Багряного у м. Києві, Гуменюк В. А. – голова Баришівської районної ради, Недопас В. В. – голова первинної профспілкової організації Головного управління Національної поліції в Черкаській області Всеукраїнської профспілки Національної поліції та інші, перелік яких можна довго продовжувати. Чимало наших випускників стали науковцями, педагогами в різних освітніх та наукових закладах. Зокрема, тут варто згадати про Демуз І. О. – лауреат премії Президента України для молодих вчених, Ісайкіна О. Д. – доцент Національного авіаційного університету, Войтенко Ю. В. – доцент кафедри політології Університету Григорія Сковороди в Переяславі та ін.
Пропонуємо вам опанувати фах історика в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Самі за себе говорять відгуки наших випускників:
Олександр Кувейко – вчитель історії Ковалинського НВО «ЗССО I-II ст. – ЗДО»:
«Розпочавши вивчати історію у 5 класі, у мене з’явилося бажання вивчати таємничі часи, які давно пішли в минуле. Найбільше мене зацікавили археологічні розкопки. Як запевняють самі археологи, варто тобі знайти хоча б декілька черепків посуду, що збереглися, скажімо, з часів середньовіччя – бажання доторкнутися до історії ніколи тебе не покине.
Прочитавши безліч повідомлень та статей про незліченні багатства і скарби, знайдені при розкопках, переглянувши різні історичні кінофільми, я так проникнувся романтичним ореолом професії історика, що прийняв тверде рішення присвятити своє життя саме цьому ремеслу. Професія є дуже важливою і складнішою, ніж інші професії. Історик повинен бути чудовим прикладом для своїх учнів. Я вважаю, що бути істориком це прекрасно, адже ми вивчаємо минуле своєї країни і продовжуємо її історію. Цікава, але дуже клопітка праця в бібліотеках, архівах і сховищах, виставкових залах і запасниках музеїв, спілкування з приватними колекціонерами. Нерідко історики виїжджають в археологічні та етнографічні експедиції, беруть участь у наукових конференціях і симпозіумах. Фахівці, що вивчають історію зарубіжних країн, нерідко відправляються в закордонні відрядження. Ця професія приваблює і чоловіків, і жінок. Тому я вважаю, що обрав найцікавішу і надзвичайно важливу професію».
Ольга Мельник – вчитель історії та правознавства Сарненського районного ліцею:
«Бути вчителем – дитяча мрія, яка згодом переросла в щось більше. Ще навчаючись у школі, я зрозуміла, що думку підростаючого покоління формує вчитель. І саме молодь – рушій системи, особливо в контексті розбудови незалежної держави. Тому, якщо ми хочемо будувати майбутнє, маємо виховувати її сьогодні.
У визначений час ми стикаємося із вибором професії, бо кожна людина народжується для якогось діла. Це відповідальний крок, адже перш ніж обрати фах, варто ретельно оцінити всі плюси та мінуси, бо вони є в кожній професії. Тут важливо сказати, що у 15-16 років ми живемо романтичними уявленнями, прагненнями швидких радикальних змін, спонтанних рішень і вирішення цих питань часто бачимо через призму отримання гуманітарної освіти. Альма-матір’ю для мене став Університет Григорія Сковороди у Переяславі, про що жодним чином не шкодую. Не скажу, що навчатися було легко, бо так не буває, якщо справді хочеш взяти від навчального процесу все можливе. Щоб реалізувати свої мрії в реальний успіх, потрібно наполегливо працювати над собою. Проте навчання у ЗВО було різностороннім та цікавим завдяки викладачам, які завжди підтримували та консультували.
У школі працюю вже 4 роки і переконана, що у мене найкраща робота, від якої я отримую задоволення. У своїй професії я ціную спілкування, демократизм, повагу до кожної точки зору, пошук істини в дискусії, прагнення ставити цілі та досягати вершин. Саме вищеназвані цінності прищепило навчання в даному закладі.
Тож, коли перед вами постане вибір свого майбутнього фаху, згадайте концепцію «сродної праці» Григорія Сковороди, бо «велика справа – панувати над тілами, а ще більша – керувати душами»»
Валерій Недопас – випускник факультету 2002 року:
«З дитинства я полюбляв історію, уважно слухав свого вчителя у школі Завгородню Н. Г., яка і прищепила любов до даної науки. Вступивши до Переяславського університету і зіткнувшись з історією на професійному рівні, зрозумів, що не помилився. Саме знання з історії дуже часто стають в нагоді упродовж життя, особливо в такі переломні моменти як війна. Вивчаючи історію, вкотре пересвідчився, що наш український народ талановитий та працьовитий і має незлічену кількість різних своїх особливостей: хоробрість, відкритість, кмітливість, винахідливість, щедрість. Тому, обравши фах історика, Ви відкриєте для себе ще більше цікавих сторінок життя наших предків. Адже не дарма казав М. Рильський «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани»».
Петро Баглей – аспірант та випускник 2020 року:
«Ще в школі моїм улюбленим предметом була історія. Тому питання вступу на історичний факультет Університету Григорія Сковороди в Переяславі було остаточним, та й під час навчання у мене ніколи не виникало сумніву, що я зробив правильний вибір. Знання, які ми отримували в університеті, допомагали знайти відповіді на ті питання, які найбільше мене цікавили. Розуміння того, що історичні події, які відбувалися на наших землях в різні часи, пов’язані між собою невидимою ниткою, теж прийшло під час навчання в університеті. Це була цікава робота – відслідковувати причинно-наслідкові зв’язки, які проходять через сотні й тисячі років. Але в один момент до мене прийшло розуміння, що є ще питання, на які хочеться отримати відповіді і висвітлити їх у своїй кандидатській роботі, так прийшло рішення про вступ до аспірантури».
Роман Коцур – доктор філософії в галузі історії, старший викладач кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання:
«Зацікавленість до історії в мене з’явилась не одразу. Водночас, пам’ятаю, в дитинстві бабусині розповіді як жили її батьки, починаючи від розкуркулення, Голодомору 1932-1933 рр. та розповіді дідуся про Другу світову війну. Поступово формувався мій світогляд як історика, що згодом переріс в зацікавленість до самого предмету в школі та, в майбутньому, переросло до рівня фаху та спеціальності, яку я собі чітко окреслив, свого часу, вступаючи на історичний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Вступивши на перший курс історичного факультету, я переусвідомив історію в цілому і зрозумів, що матеріал, який вчать в школі, це тільки базис. Викладачі, які є також науковцями, що присвячують життя спеціальності за фахом, мають величезний фактаж знань. Студентське життя дуже цікаве, насичене та швидкоплинне. Занурюючись в навчання, ти вже й не встигаєш оглянутись, як ти закінчив четвертий курс та плануєш вступ до магістратури, де вже починається перший щабель формування студента, де з’являється вузівська практика викладання історії, де вже відбувається підготовка до майбутнього вступу до аспірантури».
Себто, історичний фах чи то власне історика, чи то історика-педагога, – саме та професія, яка допоможе розібратися в доволі складних процесах нашого життя та стати тією підтримкою, яка особливо важлива в буремні часи, які переживає сьогодні українське суспільство. До Вашої уваги тут в нагоді будуть такі історичні спеціальності: 014. Середня освіта (Історія, правознавство) та 032. Історія та археологія.
Пресцентр кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання