Першим з трьох літніх свят на честь Спасителя є Медовий спас – 14 серпня. Що це за свято? Розповіли фахівці кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін факультету історичної і соціально-психологічної освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Свято Маковея – це поєднання двох світів, себто народних українських традицій та християнських легенд. Не дивно, що українці відзначають три Спаса саме в серпні – це місяць нового врожаю та щедрості природи. У серпні збирають свіжий мед, саме до Першого Спаса, достигає багато овочів та фруктів, збирають врожай горіхів. І, звісно, збирають мак, звідки й народна назва, Маковея.
Медовий (Перший) Спас, від якого починається Успенський піст, що триває два тижні, – велике свято для всіх християн, позаяк віддавна цього дня відзначається відразу кілька значущих подій. По-перше, цього дня православна церква відзначає Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. У храмах заведено винесення й поклоніння Хресту, щоб позбутися хвороб і очиститися від гріхів. По-друге, з цим святом збігається й тому приурочений день пам’яті семи мучеників Маккавеїв (Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела), їхньої матері Соломонії й учителя Єлеазара, які в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть від сирійського царя Антіоха Епіфана за свою віру і поклоніння істинному, живому і єдиному Богу.
У православній традиції Маккавеї уособлюють символ непорушності й незламності віри та дотримання Божих заповідей. На всі пропозиції багатства й безтурботного життя, на всі погрози, аби тільки зреклися вони єдиного й живого Бога, а поклонялися ідолам, брати Маккавеї відповідали що у них один цар – живий Бог, від якого вони отримали буття і до якого повернуться. Так говорили брати Маккавеї своєму мучителеві.
Це свято прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ століття. Воно полягало в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страхітливих хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі в спеку.
У Київській Русі цей звичай перетворився на хресні ходи до річок, водоймищ, озер. Вода освячувалася і після цього в ній купалися, а також купали худобу, щоб вона не хворіла. За переказами саме цього дня 988 року хрестився Київський князь Володимир. Під час цього свята при богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму й поклоніння йому, а після літургії – хресний хід до води.
Вважається, що назва свята – Маковій – утворилася через накладення імені Маккавеїв і співзвучної з ним рослини маку, який дозріває у цей час. Крім того, це свято має назву Медовий Спас, бо на цей період саме настає час збору меду з вуликів. За церковною традицією, саме з цього дня можна було вживати в їжу мед. На честь свята у цей день готуються всілякі частування з маком і медом: макові пироги, булочки, пряники, млинці з медово-маковим молоком. І нарешті, свято також називається Мокрий Спас на честь малого водосвяття, адже саме в цей час освячували нові криниці та чистили старі, здійснювали хресний хід на річки та озера, освячували воду, останній раз цьогоріч купали худобу і омивалися самі у відкритих водоймах, щоб стати здоровішими.
Цього дня у церквах святять воду, літні трави, квіти і мак. На Маковія люди приходять до церкви з букетами квітів, які називаються маковійчики або маковійки. У таких букетах були літні квіти і трави: чорнобривці, барвінок, айстри, жоржини, гвоздики, базилік, м’ята, чебрець, любисток, полин, деревій, ласкавці, соняхи тощо. Але обов’язково в маковійчику мали бути стиглі голівки маку.
Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м’ята мала оберігати сім’ю від усякої напасті й додавати здоров’я, ласкавці – щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин. На Житомирщині до букету додавали моркву, качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. Жителі Черкащини святили вінок із квітів і колосків зі свічкою, щоб і господарство процвітало. На Поділлі святили снопи із трав і овочів, з якими обходили будинки, двори та городи, щоб наступний рік був урожайним. Освяченими маковійчиками вдома прикрашали образи і зберігали до весни, використовуючи за потребою як обереги та зілля. Навесні мак сіяли в городі, а квіти на Благовіщення дівчата вплітали у волосся.
Також на Маковія святили свіжозібраний мед у стільниках, а після цього їм щедро пригощалися. Традиційно на свято готували пироги, вареники, пряники з маком і медом, а також улюблені дітьми шуліки – печені коржі, які дрібно ламали та заливали медом і розтертим маком. На Київщині святою водою кропили скирти з сіном, щоб миші не водилися, а також кропили вулики з бджолами. У народі кажуть, що Маковій – це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає. Отож, скоро осінь, бо настав час Маковія.
Пресцентр кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін