Як допомогти дитині і її батькам пройти період вступу до дитячого садочка найшвидше, без сліз і стресів? На це питання, чи не вперше у внутрішньоуніверситетській науковій практиці, шукала відповідь магістрантка спеціальності 012 Дошкільна освіта кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти соціально-психологічного факультету Університету Григорія Сковороди в Переяславі Марина Салівон. Під керівництвом наукового керівника, кандидата філософських наук, доцента кафедри Тамари Андреєвої вона підготувала дослідження на тему «Адаптація дітей другого року життя засобами театральної педагогіки до умов закладу дошкільної освіти».
Театралізована діяльність близька і зрозуміла дитині, глибоко лежить у її природі знаходить своє відображення стихійно, тому що пов’язана з грою .
Повідомляється, що у процесі написання роботи Марина виявила, що адаптація (у перекладі з лат. означає «пристосування») – процес пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психічному і психологічному. Адаптація включає в себе широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, сімейних стосунків й умов перебування в закладі дошкільної освіти. Для того, щоб дитина дошкільного віку успішно адаптувалася необхідні відповідні внутрішні умови і належні зовнішні впливи. Цей процес у кожної дитини відбувається по різному.
«Актуальність дослідження проблеми саме процесу адаптації в умовах закладів дошкільної освіти є досить поширеною, тому що з кожним роком все більше дітей іде до закладів дошкільної освіти, але у них процес адаптації є досить складним. Діти другого року життя не можуть швидко адаптуватися до умов закладу дошкільної освіти, оскільки у них сильний зв’язок із мамою і його зникнення викликає протест малюка, особливо коли він чутливий і вразливий», – розповідає Марина Салівон.
Перш за все, в групах закладу дошкільної освіти необхідно створити умови для розвитку у дітей театральних творчих здібностей: обладнати осередок театралізованої діяльності або куточок казки. На думку дослідниці, у осередку театралізованої діяльності слід розмістити різні види театру:
- театр верхових ляльок (ляльки знаходяться вище актора, що працює
- з ними, над ширмою);
- театр рукавичок (Бібабо, пальчиковий, шкарпетки, ложковий);
- настільний театр (ляльковий, площинний, картонний, магнітний);
- театр маріонеток або тростинних ляльок (ляльки знаходяться нижче
- актора, що працює з ними, ляльками управляють за допомогою ниток);
- театр тіньовий (плоске зображення, яке кидає тінь на екран-сцену);
- театр іграшок або площинний (картинки, фланелеграф) тощо;
- тантаморески або «живі» ляльки, у яких тулуб, ноги, руки
- виготовлені з матерії, а головами слугують – голови акторів – ляльководів;
- театр ляльок з речей ужитку тощо.
Цей перелік залишається відкритим, адже для науковців і вихователів завжди є місце для творчості. Марина для прискорення адаптації дітей до закладу дошкільної освіти використала такі ігрові ситуації та дидактичні ігри. Приміром, є ігрова ситуація – пес Патрон (лялька рукавичка «Бібабо») завітав до закладу дошкільної освіти і бажає познайомитися з дітьми групи «Міккі Маус», або ж в групу завітав баранчик Джон (лялька рукавичка). Або ж, приміром, є ігровий або сюрпризний момент – чути стукіт у двері, у групі з’являється лялька – рукавичка «Бібабо» Ведмедик; стукіт у двері, з’являється Зайчик або Їжачок (ляльки – рукавички «Бібабо») які принесли чарівну торбинку з м’ячиками різного кольору. Іграшкові персонажі розповідали казки, вірші. Марина також використовували потішки, забавлянки, дидактичні ігри.
Додатково. Театральна педагогіка – це ефективний шлях формування творчої особистості у процесі навчання та виховання через гру, сценічні засоби і дію, де індивідуальний розвиток дитини відбувається від свободи вибору через відповідальність до радості самовираження Театралізована діяльність – це найпоширеніший вид дитячої творчості, великий простір для розвитку творчих здібностей дитини.
Пресцентр кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти
