У другу неділю травня українці відзначають День матері – свято, що торкається найглибших струн душі кожного. Це день, коли ми особливо гостро відчуваємо звʼязок із найріднішою людиною, осмислюємо її вплив на наше життя та формування особистості.
Мати в українській культурі завжди була більше ніж просто родичем. Вона – берегиня домашнього вогнища, охоронниця традицій, символ незламності та любові. Цей образ закарбований у народних піснях, легендах, приказках: «Мати – як сонце, її теплом зігрівається все живе», – говорить українська мудрість.
Від найперших днів життя саме матір формує наше сприйняття світу. Її лагідний дотик, голос, погляд створюють ту основу безпеки та прийняття, на якій будується вся наша подальша здатність довіряти, любити, встановлювати глибокі звʼязки з іншими.
Кожен із нас несе в собі цей первинний досвід материнської любові – безумовної, всепрощаючої, самовідданої. Саме вона часто стає тим внутрішнім ресурсом, що допомагає долати життєві труднощі, вірити в себе, знаходити в собі сили піднятися після падіння.
Щорічне святкування Дня матері – це не просто данина традиції. Це можливість зупинитися в шаленому ритмі сучасного життя і по-справжньому відчути вдячність, переосмислити стосунки, можливо, відновити втрачений звʼязок.
У буденній метушні ми часто забуваємо висловити найпростіші та найважливіші слова: «Дякую», «Люблю», «Ціную». День матері нагадує нам про цю можливість. Адже навіть найміцніші звʼязки потребують постійного підживлення щирими словами, увагою, турботою.
«Для студентів, які часто вперше залишають батьківський дім, це свято може набувати особливого значення. Саме в період самостійного життя багато хто з нас починає по-новому цінувати материнську підтримку, розуміти глибину батьківської мудрості та передбачливості», – зазначають психологи.
Бути матірʼю в сучасній Україні – означає жити в постійному пошуку балансу. Між карʼєрою і родиною. Між традиційними цінностями й новими викликами. Між бажанням дати дітям усе найкраще і реальними можливостями.
Сучасні матері часто відчувають внутрішній конфлікт між різними ролями та очікуваннями. Як бути успішною в професії та при цьому присвячувати достатньо часу дітям? Як виховувати їх у світі, що стрімко змінюється? Як передати важливі цінності і водночас не обмежувати їхню свободу?
Ці питання не мають простих відповідей. Кожна мати шукає свій шлях, часто сумніваючись і звинувачуючи себе. І саме тому так важливо, щоб суспільство визнавало цінність материнської праці, надавало підтримку і створювало умови для гармонійного поєднання різних сфер життя.
В умовах війни День матері набуває додаткових вимірів. Це вже не просто родинне свято, а день національної вдячності, солідарності, єдності.
Ми згадуємо матерів загиблих героїв, чия жертва неосяжна. Ми підтримуємо тих, хто втратив дім, хто розлучений з дітьми через евакуацію чи окупацію. Ми відзначаємо силу духу матерів, які попри все знаходять у собі ресурси створювати для дітей острівці безпеки і нормальності серед хаосу війни.
Водночас це день, коли кожен із нас може відновити власні внутрішні ресурси через звʼязок із найріднішою людиною – чи то в реальній зустрічі, чи в телефонній розмові, чи просто у спогадах і думках.
День матері для кожного українця сьогодні – це символ того, що життя продовжується попри все. Що любов сильніша за ненависть і страх. Що наше коріння живить нас навіть у найскладніші часи.
Кожен прояв турботи про матір, кожне щире слово подяки, кожен момент близькості – це маленька перемога людяності в нелюдяних умовах війни. Маленький, але важливий крок до того майбутнього, за яке ми боремося.
Поки в Україні є матері, які народжують, захищають, люблять і вірять у майбутнє своїх дітей – Україна незламна. І святкуючи День матері, ми святкуємо не просто родинне свято, а день торжества життя над смертю, любові над ненавистю, надії над відчаєм.
Пресцентр кафедри психології