20 травня 2026 року на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбулася особлива зустріч – «Жива книга: відверті історії турботи про дітей». До заходу активно долучилися представники кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи соціально-психологічного факультету, адже тема заходу безпосередньо стосується майбутніх фахівців соціальної сфери.
Подія об’єднала прийомні сім’ї, патронатних вихователів, представників дитячих будинків сімейного типу з Київщини, а також владу та благодійників. Організаторами виступили МБО «Партнерство «Кожній дитині»» спільно з міською владою Переяслава в межах проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім».
Формат «Живої книги» дозволив відійти від сухих нормативних звітів і поговорити про сирітство та родинне виховання мовою реальних людських доль. Ректор університету Віталій Коцур підкреслив символічність проведення заходу саме в цих стінах. Він зазначив, що заклад є правонаступником колегіуму, де викладав Сковорода, тому принципи людиноцентризму тут дуже близькі. За його словами, сьогодні існує величезна потреба у психологах, а завтра суспільство гостро потребуватиме кваліфікованих соціальних працівників, тому університет готовий всебічно сприяти розвитку громади.
Важливість об’єднання зусиль також відзначили заступниця міського голови Оксана Степаненко та консультантка Координаційного центру з розвитку сімейного виховання Антоніна Сидоренко. А експерт проєкту Сергій Андріяш нагадав про головний виклик сьогодення: підготовку до повернення та реінтеграції дітей, яких через війну було евакуйовано за кордон у складі інституційних закладів.
Найемоційнішою частиною заходу стали виступи батьків, чиї родини перетворилися на своєрідні «живі книги» для слухачів. Так, родина Ігоря та Наталії Лисих розповіла про життя з нуля заради дітей. Втративши бізнес і дім на Луганщині у 2014 році, вони переїхали до Переяслава. Попри втрату здоров’я батька та фінансові труднощі, сім’я збудувала новий дім, а у 2024 році стала прийомною родиною для двох маленьких хлопчиків. Період адаптації був непростим, адже малюки ховали їжу та боялися, але любов і віра допомогли подолати ці страхи.
Своїм досвідом поділилася і родина Мінченків, яка створила дитячий будинок сімейного типу. Через ворожі обстріли ця велика сім’я евакуювалася з прифронтової Сумщини. Сьогодні Світлана та Олександр виховують п’ятнадцять дітей: сімох біологічних та вісьмох усиновлених або позбавлених батьківської опіки. Завдяки державній субвенції родина нещодавно отримала просторий будинок у Переяславі, доводячи на власному прикладі, що щире добро завжди повертається.
Про єдинорога як ключ до довіри розповіли Марія та Андрій Балушок з Ташанської громади. Вони прийняли в родину дівчинку Каріну, яку на початку вторгнення евакуювали до Польщі. Шлях до серця травмованої дитини прийомна мама знайшла під час онлайн-знайомства саме за допомогою іграшкового єдинорога. Сьогодні, завдяки постійній турботі та роботі з психологом, дівчинка заново вчиться бути щасливою дитиною.
Вразили присутніх і розповіді про порятунок дітей від інтернатів. Патронатна вихователька Христина Жернова поділилася досвідом тимчасового догляду за дітьми, які опинилися в біді: через її тепло пройшло вже чотирнадцять малюків, і жоден з них не потрапив до сиротинця. Схожою є історія Юлії Сужок, яка за роки роботи стала надією для тридцяти трьох дітей різного віку, виходжуючи навіть немовлят і підтримуючи складних підлітків у кризові моменти.
Справжню місію порятунку в Європі здійснила Світлана Масло — мама-вихователька з Білоцерківщини, чия родина за шістнадцять років прийняла п’ятдесят одну дитину. Під час евакуації до Іспанії вона познайомилася з хлопчиком Степанком, якого згодом вивезли до Німеччини. Жінка не змогла забути дитину: вона зібрала необхідні документи, полетіла за кордон і офіційно забрала хлопчика та його сестричку додому в Україну.
«Жива книга» у Переяславі стала вже вісімнадцятим таким заходом в Україні. Вона об’єднала понад вісімдесят учасників та вкотре продемонструвала, що стати опорою для дитини може кожна небайдужа людина через патронат, опіку чи усиновлення. Для студентів та викладачів Університету Григорія Сковороди ця зустріч стала безцінним практичним досвідом та яскравим підтвердженням того, наскільки важливою є обрана ними професія у сфері соціальної роботи.
Пресцентр кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи
