З чого починала династія, яка згодом увійшла до переліку 20 найбільших багатіїв Російської імперії? Для чого Терещенки почали раптом роздавати свої статки направо і наліво, що вони хотіли придбати, допомагаючи чужим людям? Чому кажуть, що хоч Терещенки й були російськими дворянами, але більше схожими на сучасних українців, ніж на тогочасних росіян?
Наприкінці червня на телеканалі «Суспільне Культура» відбулась прем’єра документального серіалу «Спадок Терещенків». Серед інших до його створення причетна й кандидат історичних наук, доцент кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання факультету історичної і соціально-психологічної освіти Олеся Ткаченко.
«Спадок Терещенків» – документальний серіал про славетний рід та діяльність українських магнатів і меценатів Терещенків, та спадок, який родина залишила після себе. Це були одні з найбагатших та найвпливовіших українців свого часу, але вони були вигнані й забуті на майже сто років. Ідея його зйомок у авторів, подружжя Вячеслава Пономарьова та Наталки Пономарів, виникла після відвідин ними руїн палацу Терещенків на Житомирщині. Побувавши там, подружжя зацікавилось історією роду.
Вісім 26-хвилинних серій послідовно розповідають про декілька поколінь Терещенків. Сюжет побудований так, що кожен епізод можна дивитись окремо – буде зрозуміло, про що йдеться. У центрі кожної серії – окремий представник Терещенків або якийсь аспект їхньої історії. Завершує цикл серія про руйнування династії, втрату її бізнесу та майна.
Фільм ілюстрований архівними фотографіями й відеокадрами, інфографікою, знімався в багатьох місцях сучасної України, в ньому використані інтерв’ю понад двох десятків експертів.
«У кожному з регіонів, пов’язаних зі спадщиною Терещенків, є місцеві краєзнавці, які точково вивчають щось, пов’язане з цією родиною. Нам довелося об’їхати Житомирщину, Київщину, Сумщину, аби зібрати цілу історію», – описує Наталка роботу над виробництвом серіалу. Серед тих до кого звернулися за допомогою й кандидат історичних наук, доцент кафедри загальної історії, правознавства і методик навчання факультету історичної і соціально-психологічної освіти Олеся Ткаченко.
«Ще у вересні 2021 року до мене зателефонував продюсер фільму Вячеслав Пономарьов й повідомив, що вони з дружиною на замовлення Суспільного мовлення знімають історичний документальний фільм про родину цукрозаводчиків Терещенків. А так як я одна із перших, ще у 90-х роках ХХ ст., працювала над цією темою і потім захистила дисертаційну роботу «Підприємницька і меценатська діяльність родини Терещенків в Україні у другій половині ХІХ на початку ХХ ст.». Вячеслав поцікавився чи не могла б я надати їм деякі матеріали і запросив мене бути одним із експертів і спікерів майбутнього фільму.
Я погодилася і ми домовилися про зустріч. Зйомки із моїми оцінками, розповідями проходили в НІЕЗ «Переяслав». Найбільше авторів фільму, на той момент, цікавили матеріали, що стосувалися внеску родини у розвиток вітчизняного авіабудування, розвиток цукрової промисловості, зокрема статистичні відомості, дані про впровадження у виробництво новітніх технологій та техніки, благодійна діяльність родини, відомості про Михайла Терещенка тощо.
Співпраця була досить цікавою. Родина Пономарьових була вдячна за подаровану мною монографію. А мені було приємно, що багато матеріалів з неї було використано у документальному фільмі «Спадок Терещенків». Потрібно зазначити, що у фільмі використані інтерв’ю понад двох десятків експертів.
У зв’язку з війною презентацію вдалося зробити лише наприкінці червня 2022 р. у Києві у кінотеатрі «Жовтень» в форматі благодійного передпоказу. Я отримала запрошення на прем’єру, але через певні обставини не змогла бути присутня. Знаю що поважні гості у ході цього заходу висловили думку, що такий проєкт Суспільного підняв планку історичного документального кіно.
Я погоджуюся не з усіма тезами і висновками, зробленими спікерами фільму. Я вважаю Терещенків представниками української підприємницької еліти, які сприяли розвитку вітчизняної промисловості, науки, освіти, культури. Мені приємно, що те над чим я працювала починаючи з 90-х рр. стало в нагоді в Україні сьогодні» – ділиться Олеся Віталіївна.
Поза тим, слушно зазначити, що автори серіалу намагались максимально розкрити історію родини Терещенків з усіма її складнощами, трагедіями та залишеною спадщиною.
Автори фільму наголошують, що чотири покоління династії Терещенків не були святими й не підтримували політичний український рух. При цьому Терещенки віддавали 80% статків протягом 150 років поспіль і вклали в Україну мільярди.
Стрічка має цінність історичного документа, туристичного путівника, ба навіть історичного прикладу з побудови власного бренду для сучасних підприємців.
Війна змістила дату прем’єри з 28 лютого на 28 червня. Керівництво Суспільного вагалося, чи доречно випускати серіал про культуру та історію під час війни. До того ж, історія Терещенків — історія російських дворян, які були українцями. Перед командою постало питання: як правильно привернути увагу до їхньої неоднозначної національної свідомості? Відповідь знайшлася в родинній історії. Терещенки хоч і не усвідомлювали себе українцями, але їхні дії, принципи та якості вказують, що вони належали до нашої нації, пояснюють творці стрічки. Працьовитість, готовність допомагати власній громаді, кмітливість, відкритість до нових ідей. Вони більше схожі на сучасних українців, ніж на російських дворян XIX—XX століття.
Серіал можна переглянути на youtube-каналі «Суспільне.Культура», а усі охочі можуть переглянути його безпосередньо у цій публікації:
Загалом глядачі позитивно оцінили документальний серіал. У коментарях неодноразово можна прочитати про те, що в Україні «нарешті навчились знімати документальне кіно». Коментатори висловлюють бажання й надалі дивитися історичний контент.
Зрештою дослідження генеалогії допомагає змінити себе зараз: «Михайло Терещенко про що застерігав? «Не майте справ з Росією». Видається, такі аналізи важливі тим, щоб ми зрозуміли, що не можемо змінити минуле, у кожного з нас були предки, які докладали камінчика до існування Російської імперії або до радянщини. Але коли ми дивимося на те, що було, це завжди нагадування про те, що ми можемо зробити свій вибір, що ми можемо це переосмислити. Якщо ми хочемо бути сильною нацією, ми маємо прийняти наше минуле. Україна буде країною цього століття.
Пресслужба університету, за матеріалами ЗМІ