Людина, яка була безперечним улюбленцем своєї матері,
через все своє життя проносить почуття переможця та впевненості в удачу,
які нерідко призводять до дійсного успіху.
Зігмунд Фрейд
У другу неділю травня Україна традиційно вшановувала найдорожчих і найрідніших людей – наших матерів. І це не просто красива традиція, а глибоке визнання ролі матері у житті кожної людини й всього суспільства.
День матері – це привід замислитися над величчю материнства, віддати данину поваги та любові тим, хто подарував нам життя, виховав і підтримував на кожному етапі нашого становлення. Роздуми про материнство не лише як про біологічну функцію продовження роду, а передусім складну психологічну і духовну місію плекання нового життя, формування особистості – у колонці кандидата психологічних наук, доцента кафедри психології, психолога-консультанта СОС Дитячі Містечка Україна Леоніда Ніколаєва.
З перших днів появи дитини на світ мама оточує її турботою, теплом і ніжністю. Вона інтуїтивно відчуває потреби малечі, віддає їй всю себе без залишку. Цей особливий емоційний зв’язок між матір’ю і дитиною, що зародився ще в утробі, стає основою для подальшого психологічного розвитку і становлення особистості. Саме в цих стосунках любові й довіри дитина вперше відчуває себе потрібною, значущою, вчиться пізнавати світ і себе саму.
Упродовж всього життя людини материнська любов залишається тим невичерпним джерелом сили, натхнення та мудрості, що допомагають долати труднощі, не втрачати віри і надії. Скільки б років нам не було, ми завжди відчуваємо незриму присутність і підтримку найріднішої людини. Її безумовне прийняття і всепрощення спонукають нас рухатися вперед, розвиватися, прагнути до добра і світла. Часто саме мудра материнська порада стає тим дороговказом, що допомагає зробити правильний вибір у непростих життєвих обставинах.
В українській культурі здавна існує особливо шанобливе, священне ставлення до матері. Її ніжний і водночас сильний образ оспіваний у народних піснях та думах, звеличений у творах письменників і поетів. У фольклорі мати часто порівнюється із берегинею роду, хранителькою домашнього вогнища. Вона уособлює саме життя, родючість, достаток і продовження роду. Водночас мати – це і мудра наставниця, і духовний провідник для своїх дітей. Через колискові та казки, через настанови та особистий приклад вона передає їм споконвічні народні цінності та традиції.
Мамині уроки доброти, чуйності, працьовитості стають тим моральним стрижнем, що визначає подальший життєвий шлях людини. Материнська самовідданість і жертовність виховують у дітях здатність любити і піклуватися про інших. Отож, кожен з нас несе в собі частинку материнського серця і душі, що живлять і надихають нас протягом життя.
В умовах нинішньої війни в Україні материнська любов і турбота часто стає тим останнім притулком і захистом для дітей та дорослих, що опинилися у жорстоких умовах. Попри власний біль і страх, мами всіма силами намагаються зберегти крихке дитяче почуття безпеки, відгородити від страждань і болю. Вони проявляють неймовірну стійкість і мужність, рятуючи та опікуючись дітьми під час обстрілів, в окупації, у вимушеному переселенні. Ці жінки дають надію і віру всьому суспільству, власним прикладом вчать зберігати людяність і любов попри все.
Для багатьох дорослих, що зараз боронять Україну чи волонтерять, мамин голос, спогади про затишок рідної домівки – це та опора, що допомагає долати стрес, зберігати внутрішню рівновагу й адекватно реагувати на виклики. Думки про маму, її молитви додають сил і наснаги, спонукають триматися і вистояти у найскладніших ситуаціях. Адже материнська любов – це велика рушійна і життєдайна сила.
Попри те, що День матері був вчора, закликаємо всіх, а особливо молодь, щиро привітати своїх мам, висловити їм любові та вдячності. У буденній метушні ми часом забуваємо сказати найріднішим людям найважливіші слова, обійняти, подарувати частинку свого тепла. Тож нехай це свято буде приводом зупинитися і по-справжньому поспілкуватися з мамою, висловити їй те, що ми часто носимо в серці. А тим, хто втратив найдорожчу людину, варто згадати її зі світлою печаллю і вдячністю. Адже пам’ять про материнське тепло, настанови й любов ми проносимо крізь все життя. Вони продовжують жити в наших вчинках і помислах, у нашому прагненні творити добро.
Нехай у це свято кожна мама відчує себе по-справжньому потрібною і цінною. Адже немає важливішої й складнішої місії, ніж дарувати життя і любов, плекати нові покоління. І ця місія варта найвищого визнання і пошани. А ми, діти, не забуваймо виявляти їм свою турботу і повагу не лише у День матері, а щодня, щохвилини. Адже час, проведений з рідними, – неоціненний. Пам’ятаймо, що немає нічого святішого і величнішого за материнську любов, будьмо гідними носіями духовної спадщини наших матерів. Плекаймо в собі ті зерна доброти, милосердя і людяності, які засіяли й зростили мами. І хай материнська любов завжди буде для нас світлим і невичерпним джерелом наснаги й мудрості на всіх життєвих шляхах.
Пресцентр кафедри психології